Кому потрібен мозок, коли є Google – майбутнє медіаспоживання?
Оценка пользователей: / 10
ПлохоОтлично 
There are no translations available.

Майбутнє медіаспоживанняСучасних споживачів інформації чекає дуже різноманітне майбутнє, проте припущення про те, що всім нам буде тільки краще, якщо наш мозок буде посилено штучним інтелектом, викликає занепокоєння.
У світі Google, тому світі, куди ми потрапляємо, як тільки входимо в Інтернет, практично немає місця невизначеності споглядання.
У статті журналу Atlantic розбираються зміни у способах споживання інформації у цифровому столітті. Автор матеріалу Ніколас Карр скаржиться не тільки на почуття прокрастинації, що все частіше зустрічається, але і на зміну звичок медіаспоживання: він не може читати книги - навіть об'ємні статті піддаються насилу. Чим частіше він використовує Інтернет, тим більше зусиль йому доводиться докладати, щоб не втратити концентрацію, читаючи довгі тексти. Основну причину автор бачить у тому, що Інтернет проник в повсякденне життя і замінив всі інші медійні канали, і найменші відмінності в подачі контенту викликають справжній протест: далеко не кожен підліток, що звик до веб-серфінгу, подужає роман у 300-400 сторінок.
Довгі тексти стануть прерогативою еліт - тільки заможні люди будуть мати достатньо часу, щоб сісти в крісло і поринути в читання.
Офіційні дослідження це підтверджують: вчені в рамках п'ятирічної дослідницької програми вивчали комп'ютерні логи, що стали документальним підтвердженням поведінки відвідувачів двох популярних сайтів-пошуковців - один з них належить Британській бібліотеці, другий - освітньому консорціуму Великобританії. Ресурси надають доступ до газетних статей, електронних книг та інших джерел письмової інформації. З'ясувалося, що в 67 відсотках випадків студенти швидко прокручують довгі статті, загострюючи увагу лише на перших абзацах. Деякі відкладають посилання «на потім», але практично ніхто не повертається до них.
Що відбувається? Чому споживання стає більш поверхневим? Чи так це погано для споживача? Що прийде на зміну айпадам через 10-15 років?
«З найменшими втратами випускати інформаційний продукт нового виду можуть, наприклад, телеканали, - вважає Владислав Вдовін, колишній головний редактор журналу «Огонек» і газети «Труд», - у них вже є потужності для самої витратної частини виробництва - відео. Легше створити підрозділ, що готує тексти, ніж газеті обзавестися відеокомандою». Тут конкуренція з боку інтернет-користувачів практично відсутня: адже успіхи блогерів у виробництві картинки поки досить умовні: з п'яти вимог, яким має задовольняти повідомлення, аматорська зйомка відповідає тільки одному - швидкості. Найкраще це видно під час екстремальних ситуацій: спочатку зняті на телефон кадри використовуються в зведеннях провідних інформагентств, але досить швидко заміщаються професійними зйомками.
На думку Андрія Мірошниченка, викладача Школи ефективного тексту і автора книги «Коли помруть газети», друковані ЗМІ можуть стати престижним елементом зі світу розкоші, як трапилося з наручним годинником. Адже цей пристрій зараз в першу чергу має на меті сприянню ідентифікації статусу його власника, а вже потім механізмом для відстеження часу.
Точно так само довгі тексти стануть прерогативою еліт - тільки заможні люди будуть мати достатньо часу, щоб сісти в крісло і поринути в читання.
Наступні стадії розвитку мобільних платформ за версією Андрія Мірошниченка: - сенсорні екрани вже зараз остаточно замінили фізичні клавіатури;
- Наступний етап: проекційні інтерфейси. Спочатку картинка буде проектуватися на плоску поверхню, потім можливо буде поява тривимірних предметів прямо в повітрі. Ми прийдемо до того, що будемо інформаційними об'єктами оперувати точно так само, як і фізичними: руками пересуваючи в потрібне місце;
- Питання далекого майбутнього: прямий зв'язок технології і нервових закінчень. У цьому випадку буде вирішено питання безсмертя і переселення у віртуальний світ.
Теоретик ЗМІ Маршалл Маклюен вважає, що «ЗМІ є чимось більшим, ніж просто пасивні джерела інформації. Вони постачають їжу для мозку і вони ж формують розумовий процес». Ніколас Карр відзначає, що Інтернет зменшує його здатність концентруватися і споглядати. Мозок тепер очікує надходження інформації в тому вигляді, в якому її поширює Мережа - у вигляді стрімкого потоку частинок. «Раніше я, як аквалангіст, занурювався в глибини океану слів. Тепер же я ковзаю по поверхні, як водний лижник», - говорить дослідник.
Остаточне поширення технологій веб 2.0 призвело до зміни парадигми «один говорить, всі слухають» до «всі говорять, ніхто не слухає». Раніше вартість входу на ринок поширення інформації була дуже висока, тому цінність продукції, що видавалась, була вищою - як для виробника, так і для споживача. Але все збільшується, соціалізація призвела до розмиття кордонів. Кожен бажаючий отримав свій рупор (LiveJournal, Facebook) і теоретичну можливість не лише висловлюватися, а й бути почутим.
Традиційні джерела інформації втратили свою унікальність і свою цінність для споживачів і рекламодавців - останні більше не бажають платити гроші за контакти зі споживачами, які вони можуть отримувати за меншою ціною або навіть безкоштовно. ЗМІ, які були посередниками між брендами і покупцями, виявилися не при справах. Якщо компанії вже в змозі самостійно знімати і просувати художні фільми, то для чого їм тепер потрібна стаття c позначкою «на правах реклами» у міському тижневику?
Локальні російські ринки в повній мірі зіткнулися з необхідністю конкурувати з іноземними: покоління, що народилося в період з 1975 по 2000 рік, володіє іноземними мовами в достатній мірі, щоб повністю замістити російськомовні (або будь-які інші) джерела інформації, наприклад, англомовними. Ці зміни поставили користувача, глядача, слухача перед непростою ситуацією: як виокремити зі збільшеного потоку тільки те, що потрібно і цікаво? Як упізнати що ж потрібно конкретно?
На допомогу прийшли пошукові системи, що надають користувачеві «електронні милиці» подібно спроб «Гугла» вгадати фразу ще до того, як вона буде написана, або можливостей «Фейсбук» самому вирішувати, думка яких друзів Вам найбільш цікава.
Втім, надаючи подібного роду послуги, пошукові машини дають користувачеві «концентрат», позбавляючи його можливості пройти весь етап збору і обробки інформації, який і робить її цінною. Там, де раніше не можна було обійтися без бібліотеки, тепер достатньо скористатися яким-небудь серйозним агрегатором. Чи може це призвести до більш поверхневому сприйняття нових даних, до того, що людина буде обмежуватися лише короткими вичавки зі статей, зібраних пошуковими роботами?
Медіа-аналітик і член правління Всесвітньої газетної та інформаційно-видавничої асоціації Василь Гатов вважає, що багато чого залежить від уже усталених звичок і рівня розвитку кожного окремо взятого користувача: "З приходом пошукачів в повсякденне життя я став цікавитися темами, які раніше не були присутні в області моїх інтересів, але при цьому не перестав читати великі тексти і книги. Однак не можна не визнати, що можливість негайно отримати все те, що раніше перебувала в розрізнених вигляді в різних джерелах, не може не позначатися на медіаспоживанні пересічної людини. Наприклад, у розвинених країнах діти з початкової школи знайомляться з комп'ютерними технологіями та оволодівають мистецтвом пошуку в Інтернеті, тому довгі статті - так звані longreads - в їх очах втрачають свою цінність».
«Раніше я, як аквалангіст, занурювався в глибини океану слів. Тепер же я ковзаю по поверхні, як водний лижник», - говорить Ніколас Карр.
Точка насичення інформацією у нового покоління стоїть далі, ніж у старшого, адже сучасна людина споживає медіаконтенту більше, ніж 20-30 років тому. Але так як довжина доби не збільшилася, а час, що відводиться на сон і харчування не зменшується, можливо, що споживачі вибирають більш короткі і швидкі способи насититися.
Довгі матеріали стикаються ще з іншою проблемою: «Текст втрачає монополію на звання самого головного (і часто єдиного) способу передачі інформації, - зазначає Андрій Мірошниченко. - Спочатку людина отримувала відгук від навколишнього світу за допомогою п'яти органів чуття. Чому ж новини, аналітику треба обмежувати лише текстової подачею? Чи не краще буде задіяти не тільки зір і слух, але й тактильні відчуття? Немає сумніву, що питання носить виключно технологічний характер, як тільки з’явиться можливість додати запахи, або тактильну інформацію в повідомлення, то це буде зроблено, і на це знайдуться споживачі.
Скорочення довжини читання може вже не сприйматися так болісно: не факт, що якщо люди читають менше, значить автоматично стають дурнішими. Цілком можливо, що при кожному витку технологій з'являються більш економні способи передачі та обробки інформації».
«Кожен більш сучасний канал знижує вартість повідомлення для виробника», - додає Василь Гатов, - причому, чим більш технологічно розвиненими стають канали, тим відчутніше зниження. Крім того, розвиток здатності споживати запізнюється щодо можливостей, які надає користувачеві інформаційне середовище. Не ми налаштовуємо під себе гаджети, а вони змушують діяти нас за певними правилами».
У міру того, як ми використовуємо те, що соціолог Деніел Белл називає «інтелектуальними технологіями», ми неминуче починаємо набувати якості цих технологій, відзначає в своїй статті Ніколас Карр. Механічні годинники, які увійшли до звичного ужитку в XIV столітті, є яскравим прикладом цього. Історик і культуролог Льюїс Мамфорд в книзі «Техніка і цивілізація» описав, як годинники відокремили час від подій людського життя і породили віру в незалежний світ математично вимірюваних послідовних дій: «Абстрактне середовище часових відрізків стало контрольною точкою і для дій, і для думок.
Процес адаптації до нових інтелектуальних технологій відбивається у зміні метафор, які ми використовуємо, щоб пояснити собі самих себе. Коли з'явилися механічні годинники, люди говорили, що їх мозок працює «як годинниковий механізм». Сьогодні в епоху програмного забезпечення ми стали думати, що він працює «як комп'ютер».
«Все більш очевидними стають і чисто фізичні зміни в зовнішності людей, за які відповідальна інформаційна революція XX століття. У сучасних людей значно покращилася дрібна моторика рук, подовжився великий палець.
Втім, дослідники вважають, що зміни відбулися на набагато більш глибокому рівні, ніж мовні метафори. Все більш очевидними стають і чисто фізичні зміни в зовнішності людей, за які відповідальна інформаційна революція XX століття. «У сучасних людей значно покращилася дрібна моторика рук, подовжився великий палець - все це так чи інакше пов'язане з появою різних гаджетів: від пульта дистанційного керування до телефону з сенсорним екраном», - вважає Василь Гатов.
Про можливі проблеми застерігав ще Стенлі Кубрик у своїй «Космічної одіссеї»: коли ми починаємо покладатися на комп'ютери як на засіб пізнання світу, наш власний розум спрощується до розмірів штучного інтелекту.
Надіюсь, що цю статтю Ви ще дочитали до кінця? Але дійсно: книжковий ринок на Петрівці вмирає  ...із-за Інтернету (прим. редактора)
(Джерело RU: media-online.ru)
 
>
КнигаНовости Практика поискаПартнерыО нас
Підтримка та дизайн: Могильний С.С. Шаблон: Joomla Templates by BuyHTTP Joomla Hosting