Таємниці підземного Києва
Рейтинг статті: / 20
НайгіршеНайкраще 

Дана стаття зацікавить більше прихильників нестандартного відпочинку, а для прихильників більш традиційного - відкриє секрети, які приховує величне місто Київ.
«Київ – місто на Дніпрі». Цей вислів знає чи не кожен, проте більшість киян та гостей столиці навіть і не здогадується про існування інших річок, що були сховані під землею або взагалі зникли. Під містом повноцінно існують 13 річок та близько 60 водоймищ. Більшість з цих річок несуть небезпеку для киян внаслідок бездумних антропогенних впливів на природні процеси та стрімкого розвитку промисловості.
Так, внаслідок того, що одну з досить відомих річок Либідь «закували» в колектор, кожний рік її води підтоплюють центр міста. Прогнози на майбутнє взагалі невтішні – бетонні стіни колектора рано чи пізно зруйнуються і річка затопить місто.
Річка Либідь
Якби у нас була можливість перенестись в 19 ст. та пройтись вулицями Києва, то більшість вулиць своїм зовнішнім виглядом мало нагадували такі звичні сьогоднішні. Ще на початку 20 ст. Київ був буквально розрізаний великою кількістю малих річок та струмків, що відігравали свою роль у житті міста. Більшість з них протікали вздовж вулиць. Так було з вулицею Хрещатик. Вздовж Хрещатика протікав струмок, який брав свій початок з Козиного болота (сучасний Майдан Незалежності) та джерел в районі Європейської площі. Він не був спрямований в канал, подібно річці Глибочиці, яка протікала між Верхнім та Нижнім Валом, а протікав самовільно. Тому під час злив струмок наповнювався водою, яка стікала з сусідніх пагорбів, та розливався, підтоплюючи будинки та дороги.
Стрімкий розвиток інфраструктури вимагав швидкого вирішення проблеми, а тому взимку 1888 року розпочалися роботи з будівництва Хрещатицького колектору. Русло річки було випрямлене та сховане за широкою цегляною трубою, яку засипали зверху землею. У 1889 році колектор ввели в експлуатацію. На даний момент цей струмок продовжує протікати і так само наповнюється під час дощу, проте пам’ятають про нього лише стіни колектору.
Вулиця Хрещатик
Хрещатицький колектор
Річка Глибочиця
Річка, яка відома ще з літописних часів, брала свій початок біля сучасної станції метро Лук’янівська, протікала в районі нинішньої вулиці Кмитів Яр, виходила на вулицю Глибочицьку та впадала у Дніпро в районі старого пішохідного мосту, перетинаючи Поділ.
Річка Глибочиця (Глибочицька канава) 1890 р. (поблизу нинішньої вул. Пимоненка)
Біля гори Щекавиця річка Глибочиця зливалась з річкою Киянкою. В 17 ст. береги річки Глибочиця укріпили земляними валами, що розділили місто на дві частини – верхнє та нижнє (звідки пішла і назва Верхній Вал та Нижній Вал) та слугували захистом від нашестя ворогів.
Русло річки, що стало стічною канавою та отримало назву «Канава», «Канал», «Помийник», було випрямлене після перепланування Подолу, яке було викликане пожежею у 1811 році. Дно річки вимостили кам’яною бруківкою, а вздовж каналу насадили дерева та кущі. Кияни жартома називали русло річки «бульваром». Тогочасна газета «Киевлянин» писала : «…от горы и до Днепра проходит канава и, служит стоком нечистот, а под мостиками - общественным ватерклозетом, распространяет на всем своем течении едва ли способствующие общественному здоровью газы». Повністю Глибочиця була схована під землею у 1910 році після запуску трамваю.  Русло було сховане в колекторну систему, що захищала подільські вулиці від паводків та смороду, оскільки сюди зливали відходи гончарного, дьогтьового та кожум’ячного виробництва.
Подільска частина Глибочиці була схована в колекторну систему у 1871-1875 рр.
Сучасний вигляд Глибочиці - річки, яка протікає під головною вулицею країни
Струмок Скоморох
Захований у колектор вже майже століття назад, струмок Скоморох являється одним з найцікавіших місць «підземного» Києва та привертає увагу дігерів з усієї України. Головна вулиця Лук’янівки, вул. Артема, біля Лук’янівської площі нагадує дамбу або загату: в бік Подолу відкриваються яри русла підземної річки Глибочиця, а під наземною частиною площі, біля колишнього трамвайного парку, протікає струмок Скоморох.
Враховуючи нинішній стан забудов, досить важко повірити, що менше століття тому вулиці Білоруської зовсім не існувало, а на її місті протікав струмок, до якого спускались городи від садиб сусідніх вулиць.
Струмок Скоморох
Річка Клов
Клов – струмок (мала річка) в Києві, найбільша ліва притока річки Либідь. Протяжність – 3,2 км. Має два притоки – Кловиця та Хрещатик.
Ще в 19 ст. дно річки було вимощено бруківкою та вздовж берегів висаджені дерева, перетворивши її на бульвар. Проте стрімкий розвиток промислових підприємств та постійне скидання нечистот перетворили колись мальовничу та стрімку річку в деяку смердючу масу. У 1871 році подільську частину Глибочиці сховали в колектор. Після Великої Вітчизняної війни, коли розпочали забудовувати інші частини міста, де протікала річка, приховали за бетоном іншу частину водойми. В той же колектором було вирішено пустити каналізаційні стоки.
Під час підготовки до проведення «Євро 2012» та реконструкції Троїцької площі було знесено історичну ділянку підземного колектора «Прозорівський», який об’єднує в собі три підземні річки – Клов, Хрещатик та Кловицю (загальна протяжність колектору складає 775,6 м). Щоб потрапити до колектору, достатньо пірнути під люк на станції метро Олімпійська. За розповідями очевидців, там досить темно, волого, проте тепло за рахунок стічних вод. Сам колектор представляє собою бетонну трубу діаметром 2 м. В самому колекторі окрім сміття, пацюків та води нічого немає, проте для людей, які перший раз займатимуться каналізаційними прогулянками, колектор виявиться досить цікавим.
Червоний маркер – стара ділянка колектора, чорний маркер – нова ділянка колектора
Річка Дарниця
Найбільш таємнича річка Києва – Дарниця. Вона є найбільшою в столиці (проходить через 3 райони) та переважно схована під землею. Витоки Дарниці – за межами міста. Річку зроблено штучно - в 1930 - х роках її русло розчистили - до цього там були болота. Ріка протікає лісистою місцевістю, впадає в озеро Березка, а потім розділяється на два русла. Одне русло сховане в колектор в районі Броварського проспекту, проходить під масивом Райдужний, а потім впадає в одну із заток Десенки. Друге русло, сховане в трубах, веде на південь Києва через промислову зону, пересікає Харківське шосе та впадає в озеро Нижній Тельбін, яке з’єднується з Дніпром системою підземних колекторів.
1979 рік. Аварія на Новодарницькому колекторі
Загадка Дарниці – в атмосфері суворої секретності, якою воно оточена. Ще за радянських часів, коли у Ватутінсько-Дніпровській промисловій зоні діяли підприємства військово-промислового комплексу, свої нечистоти вони дружно зливали в цю річку. Навіть зараз проводити хімічний аналіз дарницької води суворо заборонений.
Не всі річки в Києві були заховані під землю. Деякі повністю зникли з лиця землі через забудову. Одна з перших, що поділили цю долю, - Почайна. Текла вона в безпосередній близькості від Дніпра, розділяла їх лише вузенька піщана коса. Уздовж Дніпра Почайна тягнулася від нинішньої Оболоні, а впадала в нього в районі Поштової площі.
Історики досі сперечаються, де саме хрестив киян в 988 році князь Володимир. Багато хто упевнений, що саме в Почайні. Адже вона перебувала набагато ближче до схилів, ніж Дніпро. Інші стверджують, що Хрещення проходило саме в Дніпрі, адже через часті весняні повені вода піднімалася, і обидві річки в районі Подолу з'єднувалися.
Повністю Почайну знищило будівництво житлового масиву Оболонь. Тепер про її існування нагадує лише назва вулиці Почайнинській, що на Подолі.
Автор О.Мельничук, магістрант НТУУ "КПІ"
 
>
КнигаНовиниПрактика пошукуПартнериПро нас
Підтримка та дизайн: Могильний С.С. Шаблон: Joomla Templates by BuyHTTP Joomla Hosting