Як в Україну прийшов Інтернет
Рейтинг статті: / 2
НайгіршеНайкраще 
Середа, 13 липня 2011, 17:57
Український ІнтернетПід шум модемів в середині 90-х в країну прийшов Інтернет, до невпізнання змінивши життя українців.
2 грудня 1992 українські газети писали про наслідки відставки голови Нацбанку Вадима Гетьмана, торгівлю безкоштовними путівками для чорнобильських дітей, повернення афганських біженців з Ірану і антициклон, що підкрався. Непоміченою пройшла лише новину про те, що напередодні Україна отримала національний домен в Інтернеті -. UA. І дарма: в наступні десятиліття український Інтернет змінив життя мільйонів. Виросло покоління, яке насилу здатне написати від руки заяву, але при цьому набирає тексти в онлайні з скорострільністю професійної друкарки. Не знають, як виглядає бібліотека, зате в лічені хвилини здатні знайти інформацію на будь-яку тему. Нарешті, вміють, не відходячи від монітора, мати співрозмовників по всьому світу.
Перші з перших
В епоху незалежності України увійшла з трьома точками доступу в Мережу, в тому числі у столичному Палаці піонерів і школярів. Один із піонерів українського Інтернету Сергій Писарєв згадує: «Це були страшно веселі часи. Зайшовши в офіс в 3-4 години ночі (а в Штатах тоді якраз був день), можна було побачити гору недопалків і групу довговолосих неголених молодих програмістів. Вони заходилися від сміху, оскільки жартували з собі подібними на іншому березі Атлантики. Це були смішні інтерфейси, ніякого веба ще не було і в помині. Електронна пошта тоді була Інтернетом».
За словами керівника цього вузла Юрія Муравйова, першими клієнтами стали банкіри, біржовики і, як не дивно, лікарі клініки Охматдит, тобто ті, хто потребував спілкуванні з зарубіжними колегами: «Днем комп'ютер раз на годину зв'язувався з московським вузлом (Інституту імені Курчатова ), ми брали пошту і передавали її адресатам». Ще дві точки, де можна було приймати і передавати електронну пошту, організували в київському «Технософт» і на Харківській телеграфно-телефонної станції. В усіх випадках спочатку мова йшла про вузли, що входили до Relcom, - єдину тоді мережу на території країн колишнього Союзу.
«Листи збиралися в чергу, потім ця черга одним махом передавалася. Можна було послати лист і через кілька годин отримати на нього відповідь. Передавалося все телефонними дротами, а потім був запущений виділений канал», - розповідає Дмитро Кохманюк, сьогодні адміністратор домену. UA.
Перша в Україну виділена лінія в 1993 році з'явилася в Харкові. «У мене у вухах досі шум додзвону домашнього модему, - згадує юзер зі стажем Ігор Васьковський. - Пам'ятаю, перше бажання - завантажити і зберегти на диску свого 386-го IBM якомога більше всього». Інший спогад - спроби сусідів закликати Ігоря до порядку: через регулярний дозвон модему телефон на блокіраторі був зайнятий вдень і вночі.
Фідо назавжди
«Пам'ятаєте фільм« Людина з бульвару Капуцинів»? - цікавиться Сергій Жигалін, фанат всесвітньої комп'ютерної мережі Фідонет. - Той епізод, де на місце романтичного любителя синематографа містера Фесту приходить пройдисвіт містер Секонд». На думку Сергія, так трапилося і з Інтернетом: ідея, яка могла об'єднати людство, з часом комерціалізувалася, а на зміну романтикам прийшли бізнесмени. Останній острівець безкорисливості і соціальної рівності, стверджує Жигалін, це витіснений сьогодні на периферію Фідонет.
Мережа, символом якої стала собака з дискетою в зубах (Фідо - така ж поширена в США кличка собаки, як у нас Шарик або Тузик), в 1984 році створили американці Том Дженнінгс і Джон Меділ. Фідонет не є частиною Інтернету, а для доступу до нього не потрібні провайдери - будь-який бажаючий може безкоштовно підключитися. У Фідо немає реклами і спаму. За допомогою цієї мережі можна обмінюватися поштою, проводити електронні та файлові конференції. У 1995 році мережа налічувала близько 40 тисяч вузлів по всьому світу, проте з розвитком Інтернету та соціальних мереж популярність Фідо поступово зійшла нанівець.
Проте найвідданіші прихильники використовують її досі. На думку Сергія Жигаліна, переваги аматорської мережі очевидні: вузьке коло спілкування, легкість підключення, чітко прописані правила, доброзичливість учасників, багато з яких знайомі один з одним особисто, впорядкованість в порівнянні з Інтернетом, який все більше нагадує гігантське звалище інформації. Фідонет породив і власну субкультуру - сленг, анекдоти та пісні.
Homo user
«Для тих, кому сьогодні двадцять, Мережа - явище з того ж ряду, що схід і захід або пори року, - міркує історик Валентина Конкіна. - Сьогодні неможливо уявити епоху, коли за книгами йшли до бібліотек, листи писали від руки, а новини дізнавалися з «останніх вістей». Повністю змінилися підходи до таких речей, як спілкування, авторське право, приватне життя. Інтернет породив свою версію мови. Нарешті, найголовніше - він дозволяє представити свої таланти людству без посередників. Оборот «невизнаний геній» стає безглуздям - чимось на зразок «гарячого снігу». Геній в епоху Інтернету не може бути невизнаним.
За час свого існування український Інтернет не тільки змінив життя, а й виявив завидну стійкість у відносинах з владою, яка час від часу намагаються прибрати його до рук. «Саме завдяки Інтернету за часів темників змогло отримати такого розголосу справа Гонгадзе, - згадує Ігор Васьковський. - Не випадково Леонід Кучма колись назвав Мережу кілером, а держава досі не залишає спроб взяти на себе управління доменом. UA, адміністраторами якого з 1994 року є приватні особи».
На питання про те, яким стане Інтернет через півстоліття, Ігор детально говорить про стирання межі між реальністю і віртуальним світом. Він переконаний в тому, що рано чи пізно завдяки мережі зникнуть кордони та митниці, в них не буде сенсу - злочинність також перекочує в Інтернет. «З часів появи колеса людство не знало відкриття, яке настільки змінило б життя. Це дорога з одностороннім рухом. Навіть незважаючи на те, що колись можуть збутися прогнози фантастів про бунт машин проти людини», - переконаний Ігор Васьковський.
Повний онлайн
Власник одного з перших в Україні інтернет-магазинів Ігор Свириденко розповів про свій досвід життя в Мережі
  • Про перший мейл
Вперше дізнався про інтернет в 1992 році, коли мені знадобилося терміново переслати в США заповнену анкету. Таку послугу надавали в єдиному місці, і коштувала вона щось близько 10 доларів за лист.
  • Про перший онлайн
Це було в 1995 році в США і сприймалося як чудо. В Америці саме йшов гучний судовий процес. Вчителька попросила дітей написати домашній твір на тему «Як я люблю тварин», а один з школярів став збирати матеріал у Мережі. Через якийсь час батьки застали його за переглядом сайтів з зоофільским контентом.
  • Про будинкові мережі
Деякий час в мегаполісах були поширені будинкові мережі. Жителі одного багатоквартирного будинку використовували їх для спілкування та комп'ютерних ігор. Виходу у зовнішній світ вони не мали.
  • Про нове життя
За 15 років у Мережі я встиг забути, що таке черги, не пам'ятаю, як виглядають пошта, авіакаса, бібліотека, супермаркет електроніки. До речі, і дружину я теж знайшов в мережі. П'ять років листувалися, перш ніж вирішили, що непогано б подивитися один одному в очі.
  • Про недоліки мережевого життя
Інтернет - середовище скандалів. Вони можуть бути пов'язані з технічними помилками, як це сталося в 2003 році, коли через збій на сайті CNN у відкритий доступ потрапили заздалегідь заготовлені некрологи на Рональда Рейгана, Фіделя Кастро, Іоанна Павла II, Нельсона Манделу. Та й історія з WikiLeaks ще довго не дозволить політикам спати спокійно.
(Джерело RU: www.internetua.com)
 
>
КнигаНовиниПрактика пошукуПартнериПро нас
Підтримка та дизайн: Могильний С.С. Шаблон: Joomla Templates by BuyHTTP Joomla Hosting